Обгрунтування парадигми формування інфраструктури соціальної сфери в Україні

Стаття присвячена ідентифікації складових інфраструктури соціальної сфери, метою функціонування яких є забезпечення повного і всебічного розвитку людини шляхом створення комплексу життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення робочої сили.
Теоретичною основою проведеного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних вчених з питань формування інфраструктури соціальної сфери. У статті зазначається, що соціальна інфраструктура являє собою комплекс галузей, які безпосередньо пов’язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров’я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, культуру, побутове обслуговування. Проведене дослідження показало, що науковці висвітлюють певні аспекти щодо виокремлення складових інфраструктури соціальної сфери : 1) соціальну інфраструктуру поділяють на соціально-побутову та соціально-культурну. Соціально-побутова інфраструктура спрямована на забезпечення умов для відтворення людських ресурсів через побутове середовище, задоволення їх потреб через належні умови життя, а соціально-культурна – сприяє відтворенню духовних, інтелектуальних та, значною мірою, фізичних властивостей індивіда, формуванню його як економічно активної особистості, що відповідає певним вимогам суспільства до якості робочої сили; 2) інфраструктура соціальної сфери може мати як «лінійну», так і «точкову» будову. Лінійна інфраструктура формується на базі мережі залізничних, автомобільних доріг, зв’язку, лінії електропередачі і т. ін., а точкова включає самі об’єкти, зокрема школи, лікарні, театри і т.п.; 3) інфраструктура соціальної сфери включає функціональну та територіальну складову. Функціональна складова відображає склад та співвідношення груп об’єктів, що виконують певні функції в господарському комплексі, а територіальна структура стосується різних форм просторового зосередження об’єктів та їхніх територіальних об’єднань. У статті систематизовано об’єкти інфраструктури щодо компонент соціально-побутової та соціально-культурної інфраструктури соціальної сфери, визначено основні її складові: суб’єкт – особа, група осіб, яким належить активна роль у конкретному процесі; об’єкт – окрема одиниця господарського призначення; послуга – продукт діяльності суб’єктів господарювання, що виражається в корисному ефекті – задоволення потреби суб’єкта. Результати дослідження можуть бути корисними в процесі розробки науково-обґрунтованих рекомендацій щодо формування інфраструктури соціальної сфери регіонів України.

соціальна сфера; інфраструктура соціальної сфери; соціально-культурна інфраструктура; соціально-побутова інфраструктура