Механізми правового та економічного забезпечення розвитку туризму в Україні

Метою дослідження було визначення напрямів удосконалення економіко-правових механізмів розвитку туризму в Україні з урахуванням європейського досвіду. Контент-аналіз чинного законодавства дозволив встановити, що національна нормативна база у сфері туризму характеризується фрагментарністю, нечітким розподілом функцій між суб’єктами галузі та відсутністю комплексної системи стимулювання інвестицій. Було з’ясовано, що структура управління туризмом потребує чіткішого розмежування компетенцій між центральними органами влади, органами місцевого самоврядування та галузевими інституціями, а також створення ефективного механізму координації політики на всіх рівнях. Зокрема, кількість іноземних туристів зросла до 3 млн осіб у 2024 році, доходи від туризму – до 52,1 млрд грн, а податкові надходження – до 1,88 млрд грн. Частка внутрішнього туризму стабілізувалася на рівні 72 %, що відображає переорієнтацію ринку в умовах війни. Залучення інвестицій у туристичну інфраструктуру сягнуло 7,5 млрд грн, а зайнятість у секторі – 158 тис. осіб, що підтвердило поступове відновлення галузі. Аналіз європейських практик показав, що Польща розвиває туризм через регіональні програми підтримки малого бізнесу, Хорватія – через децентралізовану систему туристичних рад, Іспанія – завдяки сталому використанню природних ресурсів і контролю за короткостроковою орендою. Порівняльний аналіз із українським досвідом виявив потребу у розширенні фінансових стимулів, удосконаленні податкових інструментів та активнішому залученні державно-приватного партнерства. SWOT-аналіз засвідчив, що сильними сторонами є наявність природно-рекреаційних ресурсів, культурна спадщина та зростання внутрішнього туризму, тоді як слабкими залишаються недостатня інфраструктура, нерозвинена маркетингова політика та обмежене інституційне забезпечення. Можливості полягали у розширенні міжнародного співробітництва, залученні інвестицій, цифровізації туристичних послуг, тоді як загрозами стали наслідки воєнних дій, макроекономічна нестабільність та зниження туристичного попиту. Було сформовано рекомендації щодо вдосконалення нормативного регулювання, створення дієвих фінансових інструментів підтримки галузі, підвищення інституційної спроможності органів управління та впровадження механізмів міжрегіональної координації для забезпечення сталого розвитку туризму в Україні. Отримані результати можуть бути використані органами державної влади, органами місцевого самоврядування, галузевими асоціаціями та підприємствами туристичної сфери для розробки стратегій, програм і проєктів розвитку туризму

туристична політика; нормативно-інституційне забезпечення; інвестиційні інструменти; державно-приватне партнерство; регіональний розвиток