Соціальне підприємництво як інструмент вирішення суспільних проблем в контексті цілей сталого розвитку України

В статті розглянуто процеси становлення і функціонування соціального підприємництва та показана його роль у вирішенні суспільних проблем. Основною метою є дослідження векторів впливу соціального підприємництва на освіту, культуру бізнесу, соціальну політику, інклюзивний розвиток та суспільство загалом. Аналіз теоретичних підходів до вивчення феномену соціального підприємництва показав фрагментарність досліджень, які здебільшого висвітлюють соціальне підприємництво як ідею, як процес, як засіб вирішення соціальних конфліктів, розглядають особливості побудови такого бізнесу та наявні моделі його реалізації, переваги й недоліки. Однак реалії сьогодення (постпандемічна криза, військова агресія РФ, соціально-економічна та політична нестабільність) вносять свої корективи у суспільне життя України. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає у необхідності зміни пріоритетів і підходів до формування політики, стратегії, механізмів та інструментів розвитку соціального підприємництва. Дослідження теми соціального підприємництва у статті здійснюється в такій логічній послідовності: аналіз підходів до трактування та визначення змісту соціального підприємництва; обгрунтування необхідності розвитку соціального підприємництва, підтвердженим статистичними даними, не лише як інструмента вирішення традиційних соціальних проблем (безробіття, бідність, трудова міграція економічно активного населення, інвалідність тощо), а як засобу і механізму реалізації цілей сталого розвитку України; дослідження хронології і етапів розвитку соціального підприємництва. В статті проаналізовано та статистично доведено поглиблення ключових соціальних проблем українського суспільства протягом останніх п’яти років (бідність, майнове розшарування населення, безробіття, проблеми соціального захисту та соціального забезпечення вразливих груп), що підтверджує необхідність активізації зусиль у напрямі досягнення Україною цілей сталого розвитку шляхом підтримки соціального підприємництва. Дослідження хронології розвитку соціального підприємництва показало, що воно є не просто одним із сучасних інструментів взаємодії влади, бізнесу і громади, а формує нову культуру, нові стандарти соціальної захисту, освіти, регіональної політики та інклюзивного розвитку. У статті показано, що соціальні підприємства є потужним механізмом подолання бідності, розширення прав і можливостей соціально вразливих верств населення, каталізатором соціальних перетворень та інституційних змін. Результати дослідження показують, що соціальне підприємництво може і повинно стати платформою соціально-економічного розвитку держави, механізмом залучення, соціалізації, трудової реабілітації вразливих груп населення, відновлення економіки загалом у поствоєнний кризовий період

соціальне підприємництво; розвиток соціального підприємництва; етапи розвитку соціального підприємництва; цілі сталого розвитку; соціальна інклюзія